Ю.Ф.
На пагорбі покритому туманом,
куди я відсилаю свої зливи,
природою написаним романом
я бачив очі Місячної Діви.
Вона стояла оку невловима,
вона одна - непереможне диво.
Волога півночі накрила мої рими,
я бачив очі Місячної Діви.
У неї стан віків і віра в небо,
вона зірки захоплює за гриви.
Мені тепер і сонця вже не треба,
я бачив очі Місячної Діви.
На чорній сукні плями від ночей,
вона засіює сльозами мої ниви.
Немає в світі з вічності речей.
Я бачив очі Місячної Діви.
Її я так благав зі мною йти,
до ніг піднести найсвітліші дива...
У пічці спогадів я спалюю листи.
Я бачив очі Місячної Діви.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224858
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2010
автор: Невідомий Автор