Минуле закреслити, байдуже – квіти чи рани..
НаДхненно чекати на образ незвіданих площ,
Бо те, чим ти виболів, деколи навіть старанно,
Нагадує нудно про себе, як осінь про дощ.
Гортається книга, спливає за вікнами всоте
Така нерозгадана тиша, мінлива, крихка..
Залежність від часу, либонь, не зникатиме доти,
Допоки вертатиме пам’ять до першорядка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224642
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.11.2010
автор: Marina Kiyanka