Година, як морок, туманом накрила,
туманом накрила і серденько спить.
Душа від зневіри моя побіліла,
душа побіліла й до низу летить
Летить крізь бурани і в синії шати,
і в синії шати імгла одягла.
Кому зрозуміти? О,рідная Мати,
о рідная Мати, якби ж ти змогла.
Від рОзчарування в очах потемніло,
в очах помарніло і попіл в очах.
Мені б тії крила - була б полетіла
і вмить полетіла б забутись в горах.
У сніжних буранах я б спокій шукала,
я б спокій шукала хоча би на мить.
Та нікуди дітись, бо світу замало,
мені так замало і серденько спить...
2008р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224564
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2010
автор: Recorder