Життя – це мить, короткий слід зорі,
Що падає і гасне в зоряному небі.
Це довгі версти власного путі,
Які пройти обов’язково треба.
І, що цікаво, старт у всіх один,
Лише дороги різні випадають.
Буває правда так, що батько й син
Одну в житті дорогу вибирають.
Та якби не складалося життя
Нам, як зіркам, свій слід лишити треба.
Кінець один – дорога в небуття,
Кому до пекла, а кому на небо.
Зоря погасне, скінчиться життя.
По наших вчинках будуть нас судити.
А щоб сліди лишились на Землі,
Для цього треба чесно вік прожити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224545
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.11.2010
автор: Віталій Назарук