Спускаються на землю сірі тіні,
холодне сонце небозвід цілує.
А люди все спішать у заметілі,
і мого крику вже ніхто не чує.
Я сенсу у житті своїм не бачу:
і день,і ніч-усе в одне злилося.
Я не сміюся,але і не плачу,
те,про що мріяла, ще не збулося.
І деколи здається,що я мертва...
немає сліз,не відчуваю болю.
Душа і почуття-це тільки жертва
дияволу,що названий "любов`ю".
Тепер я знаю,в чім моя проблема:
не можу з пам`яті твій образ стерти.
Переді мною лиш одна дилема:
не хочу жити і не можу вмерти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224427
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2010
автор: Nemesis Schwarz