... на деревах розгадують небо чорні птахи-плоди
і мені повітря мало, бо таємниці стрибають з кишень.
Здається, що холодно й мертво і хочеться краплю води,
від спраги зникати так страшно,спіткнувшися в сірий день.
Куди заховатися зараз, щоб вчасно з тих гір зійти?
Кому розказати казку з відсутністю див й принцес?
А сни не лікуються - небо, мости... і ТИ,
що голосно плачеш і потай кричиш: "ВОСКРЕС"!!!
Твоє воскресіння - спасіння святих і нас,
збиваючись з ритму, штовхаючи хмари, ще вперто йду.
Звучить так загублено голос, будує якийсь наказ
( а байдуже зараз... обрала для себе чужу мету )
Накрапай, накрапай... розвієшся, зникнеш...і я-
такого не буде і все це даремно... чомусь.
З плодами крилатими в казку чужинка твоя
зникає, благає, вмирає... (дурепа, клянусь!)
Кому це потрібно? На клавішах дотики стін
і ти не спіткнешся, а я за тобою...чомусь.
Спонтанна банальність... ( три, два і один)-
зникає,благає,вмирає... ( дурепа,клянусь!)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224372
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2010
автор: Biryuza