…збиваючись з ритму ( дурепа, клянусь!)

...    на  деревах  розгадують  небо  чорні  птахи-плоди
і  мені  повітря  мало,  бо  таємниці  стрибають  з  кишень.
Здається,  що  холодно  й  мертво  і  хочеться  краплю  води,
від  спраги  зникати  так  страшно,спіткнувшися  в  сірий  день.
Куди  заховатися  зараз,  щоб  вчасно  з  тих  гір  зійти?
Кому  розказати  казку  з  відсутністю  див  й  принцес?
А  сни  не  лікуються  -  небо,  мости...  і  ТИ,
що  голосно  плачеш  і  потай  кричиш:  "ВОСКРЕС"!!!
Твоє  воскресіння  -  спасіння  святих  і  нас,
збиваючись  з  ритму,  штовхаючи  хмари,  ще  вперто  йду.
Звучить  так  загублено  голос,  будує  якийсь  наказ
(  а  байдуже  зараз...  обрала  для  себе  чужу  мету  )

Накрапай,  накрапай...  розвієшся,  зникнеш...і  я-
такого  не  буде  і  все  це  даремно...  чомусь.
З  плодами  крилатими  в  казку  чужинка  твоя
зникає,  благає,  вмирає...  (дурепа,  клянусь!)
Кому  це  потрібно?  На  клавішах  дотики  стін
і  ти  не  спіткнешся,  а  я  за  тобою...чомусь.
Спонтанна  банальність...  (  три,  два  і  один)-
зникає,благає,вмирає...  (  дурепа,клянусь!)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224372
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2010
автор: Biryuza