Вставало сонце, як завжди,
І спів птахів будили зрання,
І день новий не ніс біди.
Коли прийшло кохання.
Воно не стукало у двері,
І не просилось увійти.
Забралось в серце так химерно,
І не хотіло звідти йти.
Воно жорстоко в’їлось в душу,
Сльозами виливалося вночі.
Навіщо я кохати мушу,
Чому кохання у душі кричить?
Чому я хочу цілувати руки,
Шукать в очах твоїх любов?
За що терплю я такі муки.
Чому я плачу знов і знов?
Навіщо серце кудись рветься,
Коли побачу я тебе?
Чому душа моя сміється
І відлітає до небес?
За що? За що такая кара?
Жила собі не знала горя я.
Тепер же ти, моя нічна примара,
Один лиш ти, любов моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224155
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2010
автор: Лана Ніжна