Вибачте наперед за цей дещо незрозумілий вірш, присвячений українським заробітчанам. Дехто з них чомусь називав себе Непереможні Королі...
Dniowka do tyłu !
Коли над Варшавою небо світліє,
Коли кожен поляк ще спить, сам не свій,
Коли українець лише тверезіє,
Ця ZONDER-команда виходить у бій…
У люті морози чи в спеку жорстоку,
Спливачи потом під мокрим дощем,
Будують Варшаву – столицю високу
І кожен з них трохи стає королем…
І знову górali піднялись до неба,
І знову zbrojarz арматуру несе,
А дехто на “жабі” працює, бо треба,
А там десь nie tego trafili в лице…
Та вечір приходить і все затихає…
Лиш дехто не спить ще з твердих слимаків.
Хоч руки тремтять – з трьох разів наливає,
А хтось у траві не побачив шприців…
А зранку усе починається знову, –
Хто воду szuflować, хто нести бетон…
Поляки не знали, що помста готова,
Що м’яч вже чекає на польський газон…
Нічого, нічого. Завжди так не буде.
Їх всіх ще побачать на рідній землі…
Та польська столиця про них не забуде,
Бо НЕПЕРЕМОЖНІ ВОНИ КОРОЛІ !…
30.06.2000р. Corvin
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224079
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.11.2010
автор: Corvin