Я напевне втрачена
Для всіх і для тебе,
Чому була така необачна,
Захопившись: до, не знаючи де я .
Я хотіла б відчути твої ніжні руки
Але розумію що це неможливо,
Зі мною можна померти від скуки,
Чому плачу за тобою, хіба це можливо?
Плакати за тим кого не знаєш,
А в душі так холодно наче мороз,
Та коли насправді відчуваєш
Забуваєш хто ти, і нажаль всерйоз.
Я ніколи ні за ким не плакала,
Та ти ламаєш мої принципи,
Я б ні за що себе не зрадила,
Та ти живий приклад.
Ти змушуєш мене хвилюватись,
Ти потрібен та не знаю чому,
Ти змушуєш серце частіше битись,
Я б віддала його, та кому?
Так я б стала вільною від тебе,
Без розбитих мрій,
Але краще жити в серці, в тебе,
Не ламай мене, не смій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224046
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2010
автор: Irena007