Асфальтом вкрилося життя!
І посірили дні бетонні!
На автостраді мчуся я
як всі лишаю сліди чорні!
Та хоч би де притормозити,
кругом на знаках лиш «Do`nt Stop»
Дощами пил років промити,
це варте нових наших спроб!
Узбіччя,поручні мішають!
Паси безпеки розірву!
А кілометри пробігають,
Зупинку жду чужу нову!
Не пербачена,нарешті!
Звільнила душу назавжди!
Інколи щастя наступає
після найважчої біди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224016
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.11.2010
автор: Любомила