Листя впало багряними хвилями,
Осінь гілля ковтає з голоду...
Спокій ковзає сірими милями.
Я врятую тебе від холоду.
Небо дивиться, повне грозами.
Місто плачем позбавлене гордості.
Осінь - скриня із морозами...
Я врятую тебе від самотності.
Ти ідеш сама шляхом вибитим.
Осінь маляр, в неї вільний стиль.
Ти не маєш у що вже вірити.
Я врятую тебе від вічності.
Я далеко, з вікном простилися-
Руки вгору, злітаю в небо.
Демон з янголом вже зустрілися...
Я врятую тебе від себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223998
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2010
автор: Невідомий Автор