Вночі спиняють останній подих
Ліхтарні зорі, залиті мріями.
Двори ховають незримий порух.
Вітрини-очі з жаркими віями.
Асфальтом сунуть віки неголені,
Зима вже дихає у потилицю.
Закриють вуха ніби долонями
Автомашини, в них гострі вилиці.
Люди повз пливуть, повні гордості,
А я кутаюсь у нездолане,
Поринаю враз до самотності...
Мені мерзнути заборонено.
Хмарочоси ці вже наповнені
Папуасами з Полінезії...
Ну не звіть, прошу, брехуном мене,
Сажотруса од поезії…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223996
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2010
автор: Невідомий Автор