Мирогоща моя, моє диво - село,
Моя рідна Загребля, де ходив я босоніж.
Пам’ятаю я все, навіть спів солов’я,
Що завжди мою душу тривожив.
Ті штанці, що в дитинстві на шлейках носив,
Сухарі, що в сусідів міняв на окраєць.
І мішки з-під муки, що у діжку трусив,
Подарунки, що слав мені заєць.
Ті грушки, що зривали в сусіднім садку,
Змерзлу ріпу, яку у штани витирали.
І родинне тепло, і людську доброту,
І свята, яких завжди чекали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223919
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2010
автор: Віталій Назарук