А вечір ковтає останній цілунок.
і смуток виписує пропуск у ніч
Під пахвами гріється теплий дарунок.
Не бачу машин і не бачу обличь.
І суну по Місту, плащем оповитий;
виблискує посмішки тихий мотив,
і люстри у вікнах неначі ті квіти,
стріляють вогнями мені поміж брів.
Ходою вихляю немов в лихоманці,
із темним бульваром танцюю фокстрот.
Трамвайчик із тихих полишених станцій
підійме на кимсь розмальований борт.
З осінніми вадами теплі стосунки,
не можу я мерзнути на віражах.
Мені подаровано в гарнім пакунку
шматочок, от щастя, що кидає в жах.
Коли я закрию набридливий вітер,
коли вимкну гучність у наглих дощів,
на стіл покладу своїм щастям облиту
омріяну збірочку твоїх віршів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223817
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2010
автор: Невідомий Автор