Маленькі рученята,
А серце вже доросле.
Бідненькі оченята
Покрила їх короста.
Короста повсякдення
Життя тяжкії муки.
До зла в серці натхнення
Їх так навчили суки!
Хто суки? Суки люди!
Оті, що життя дали.
Їх розплодилось всюди
Та що вони не знали?
Не знали, що вбивають?
Покинувши дитятко...
Не знали, що вмирають,
Саменькі ті малятка?
Саменькі в цілім світі
З життям лиш сам на сам.
Синцями всі покриті.
І що байдуже вам?
Байдуже, що ті діти
Під серцем у вас жили?
Безгрішні, наче квіти…
Невже ви не тужили?
Я знаю, не тужили!
Не люди ви! Ви звірі!
Щоб в пеклі ви горіли!
Щоб муки вас всіх з’їли!
А вам. О, ангелятка!
Бажаю більше сили.
Щоб виросли малятка
... і їм усе простили!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223372
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.11.2010
автор: Ярина Яра