Все постарішало на рік
І може статися:
Ми навчимося дотепер
Всього торкатися.
Ми навчимося серед гір
Вдихати сніжністю,
Та поринати у хмарки,
Міхи із ніжністю.
Доверху руки підіймем,
Теплом закутані -
Од сонця сиплеться мені
Проміння сплутане.
Я відчуваю береги
Мосту залізного,
Торкаюсь дикої ріки,
Віками грізної.
А містом вулиці течуть,
Бетоном змащені.
Торкаюсь втомленим плечем
Будов прикрашених.
І відчуваю холоди
Споруди грізної.
Тепло закуте в глибині
Душі залізної.
Я мовчки рушив між людьми.
Рука допитлива
Дає відчути хто і чим,
І куди дихає.
Таж як захочеться всього
Єством дізнатися -
В кишенях руки не ховай,
Учись торкатися!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223238
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2010
автор: Невідомий Автор