Твій погляд. Розправляю крила.
Твій дотик. В небо я лечу.
І опиратися несила.
Слова… Від пристрасті кричу.
«До» - це повернення нам раю.
«Під час» - у потойбіччя вхід.
А «після» буде пекло, знаю.
В безодню самоти політ.
Та вабить, тягне світло раю.
Радо лечу в обійми втіх.
Приречено вогнем згораю.
Відроджуюсь і множу гріх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2010
автор: Валентина Курило