Місто загорнулося в мою цигарку. Вулиці, площа, сцена, озеро – все сховалось під тонким шаром цигаркового паперу. Я прикурюю і спостерігаю, як моє місто повільно згорає і летить вгору цигарковим димом і опадає вниз попелом. Сидячи над прірвою ми довго вирішуємо чи дивитись вниз, а чи може спробувати злетіти. Витягую з пачки іншу. В неї загорнула почуття і намагаюсь їх безжалісно спалити. Мій прорахунок у втягуванні легенями диму і тому через нього вони повертаються і поселяються вже не в серці, а в легенях… тепер їх не дістати…
Їх можна лише загубити. Але хіба їх загубиш? Можна спробувати викинути, але що, коли я знаходжу їх в кожному твоєму погляді. Ну і що,що погляд випадковий? Все рівно він подарований мені. Хоча ти напевно і не знаєш про те, що ти його мені даруєш. Скоріше навіть я його викрадаю. Місто втрачає свій баланс. І взагалі може варто забути про нього? Щоб не узалежнюватися… хоча… всі ми залежні. Залежні від себе, від своїх звичок, від тих самих цигарок… від цигарок ми залежні найбільше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223014
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.11.2010
автор: Шалена помаранча Лорна