ти

Місто  загорнулося  в  мою  цигарку.  Вулиці,  площа,  сцена,  озеро  –  все  сховалось  під  тонким  шаром  цигаркового  паперу.  Я  прикурюю  і  спостерігаю,  як  моє  місто  повільно  згорає  і  летить  вгору    цигарковим  димом  і  опадає  вниз  попелом.  Сидячи  над  прірвою  ми  довго  вирішуємо  чи  дивитись  вниз,  а  чи  може  спробувати  злетіти.  Витягую  з  пачки  іншу.  В  неї  загорнула  почуття  і  намагаюсь  їх  безжалісно  спалити.  Мій  прорахунок  у  втягуванні  легенями  диму  і  тому  через  нього  вони  повертаються  і  поселяються  вже  не  в  серці,  а  в  легенях…  тепер  їх  не  дістати…  
Їх  можна  лише  загубити.  Але  хіба  їх  загубиш?  Можна  спробувати  викинути,  але  що,  коли  я  знаходжу  їх    в  кожному  твоєму  погляді.  Ну  і  що,що  погляд  випадковий?  Все  рівно  він  подарований  мені.  Хоча  ти  напевно  і  не  знаєш  про  те,  що  ти  його  мені  даруєш.  Скоріше  навіть  я  його  викрадаю.    Місто  втрачає  свій  баланс.  І  взагалі  може  варто  забути  про  нього?  Щоб  не  узалежнюватися…      хоча…  всі  ми  залежні.  Залежні  від  себе,  від  своїх  звичок,  від  тих  самих  цигарок…  від  цигарок  ми  залежні  найбільше.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223014
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.11.2010
автор: Шалена помаранча Лорна