У очі ти мої дивилась,
І так незвично це було.
Я знала, що це лиш наснилось,
Однак у серці все цвіло.
У сні хворіла дуже тяжко,
І як з’явилась я – ти враз
На мене подивилась важко
І пояснила без прикрас,
Що скоро вже тебе не буде,
Що я залишуся одна,
Що я тебе колись забуду, -
Таким вже наше є життя.
Однак я знала – не забути,
Та знала, що не дам піти.
Мені ніколи не збагнути,
Чому це мала бути ти…
Я підняла тебе за плечі,
Дала наснаги далі жить.
Очі засяяли старечі, -
Вві сні вдалося все змінить.
І прокидатись я не хочу,
Бо там, у сні, ти ще жива.
Та вже нічого не відстрочу –
І відкриваю очі я…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222997
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2010
автор: Анка