Зоріють клени. В небо, як
у душу,
Вливається молитвенно:
курли...
Я помовчу – боюся, що
порушу
Цю тишу, яку жовтень
постелив.
Розплутав час мені
нитки-дороги,
Душа по вінця повна
теплим днем.
І осінь листям стелиться
під ноги,
Й горить ще справжнім, ще
живим вогнем...
Й болять рукам розпечені
хвилини,
Що відгоріли. Й дня
уже нема...
Палахкотять, багряніють
калини –
Згоріти хочуть, поки
не зима...
20.10.08
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222943
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.11.2010
автор: Рені