Забрів до серця…без вагання,
Не запитавши як? Коли?
І де зустріли ми кохання,
Де покохати ми змогли?
Скажи, прошу, я ж так благаю..
Я відведу лише мій дух!
Чому тебе я так кохаю?
А ти лиш друг, всього лиш друг!
З тобою схожі ми на диво,
І ти без мене, як і я,
Ти почуваєшся жахливо,
А поруч – ніби ми сімя!
Напрочуд вабить і леліє,
Пригорне тихо, як дитя.
А серце скиглить, серце мліє,
Що в тебе дружні почуття!
А серце близько калатає,
Але мовчить, немов туман..
На жаль нічого він не знає!
Що дружба наша – це обман!
Не в тім печаль, що ми кохаєм.
Не в тім журба та каяття!
А жах у тім, що ми втрачаєм…
Кохання нашого життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2010
автор: ПеРлИнА