Розсипається міст пелю́стками миті..
Вода не малює поєднаний світ.
Крапками зникають загублені діти
Великого Світу.. маленьких зусиль.
Там тануть художники фарбами серця...
І тліють сценарії власних ролей.
У вічності "моно", беззвучності дихань -
Затоплені душі.. Самотніх людей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222766
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2010
автор: мелодія сонця