Золота осінь і морозний ранок.
Земля зустріла сонячний світанок.
З дерев пожовклий лист повільно опадав
І землю золотим ковром накривав.
І серед цього силует твій появився…
Одразу думка – «це я помилився».
Але це дійсно була ти кохана,
Як завжди загадкова і жадана.
Невстигши появитись, зникла у тумані,
Як кораблі за обрієм зникають в океані.
Та образ твій залишився у голові,
Осів у серці, спалахнув в душі.
Немов ковток повітря під водою,
Для мене став живильною росою,
Полегшив довгі, він, мої чекання,
Нашої зустрічі на березі кохання.
12.11.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222646
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2010
автор: Хірург