Повернення

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!...........  
РРАЗ!!!!!.........  
Різкий  вдих…………    
Ковток  повітря……………….  Так!!!!!..........    
СПОХВАТИЛАСЯ/РОЗКРИЛА/ОЧІ……….ПРИЙШЛА/ДО/ТЯМИ…..  
ЗАБИЛОСЬ/СЕРЦЕ/ПО/ВЕНАХ/ПО/НАЙМЕНШИХ/КАПІЛЯРАХ/ЗНОВ/ПОБІГЛА/ГАРЯЧА/КРОВ/ДОСЯГАЮЧИ/КОЖНОЇ/КЛІТИНИ/ТІЛА………….  
Наче  після  клінічної  смерті….    

Де  я?!!!...Хто  я?!...  Що  зі  мною  трапилось?!....  

Байдуже,  головне,  що  я  повернулась  до  життя…        
По  тілу  розлилося  тепло….    
Жадібно  хапаю  повітря,  наче  боюся  знов  перестати  дихати…  А  дихати  так  легко,  так  добре…    
Знову  відчула  своє  тіло…  Невпевнений  порух  пальцями…  Рукою…    

Пити….  Нестримно  хочу  пити…  

Від  світла,що  так  яскраво  світило,  примружила  очі…  А  вже  ж  встигла  звикнути  до  темрями…  
Господи….  

Все  позаду….Закрила  очі  і  з  полегшенням  зітхнула….  Я  жива.    
Завжди  вважала,  що  таке  може  трапитись  будь  з  ким,  та  тільки  не  зі  мною.  Ні-ні!..  Ні  в  якому  випадку.  В  принципі.      
Така  наша  людська  логіка.    
Тепер  не  зарікатимусь.  Ніколи…    
Чорт,  я  знову  роблю  те  саме.  Зарікаюсь  не  зарікатись…  Якась  плутанина  в  голові.      
Ще  не  відійшла  просто…  Нічого,  скоро  мине.    

Думки  починають  приводитися  до  ладу.  Я  посміхнулася  і…  зрозуміла,  що  хочу  жити.  Так,  як  ще  ніколи  раніше.  Всім  бідам  на  зло,  всім  смертям  на  зло.    
Я  хочу  жити…  
Бачити  знову,  як  сходить  сонце  і  радіти  кожній  секунді…  Кожній  дрібниці.    
Жити.  

Так  дивно…Це  ніби  прокинутися  після  страшного  сну….  Уявляєте,  так?...  Ото  воно….  
А  тоді  ще  чомусь  почати  дивитись  на  все  по-новому.  Ніби  вперше.    

То  був  наче  постріл  в  скроню.  Постріл,  який  повернув  до  життя.  І  перевернув  усе.    
Парадокс.  
Життя  змінилось.  Пішов  необоротний  процес…………………………………………………………………………………………….    
Новий  відлік  часу.  Нова  епоха.    
Інший  вимір…….  А  то  була  чорна  діра.    
І  я  тепер  інша.  Я  все  сприймаю  по-іншому.      
Вже  чомусь  не  турбують  банальні  буденні  питання.  Навіщо?  Чому?  Як?....А  хто  ми  є  –  питання  лише  часу.    
Все  навколо  відбувається  наче  вперше  і  востаннє  водночас.  Я  ніколи  не  зможу  цього  пояснити.    
Але  мені  так  добре……    
Тепер  для  мене  є  дві  найважливіші  речі  в  цьому  світі...    
Любов  і  ЙОГО  посмішка.    

А  ВИ  закохувались  з  першого  погляду?....  (с)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222424
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.11.2010
автор: Vogneslava_Svarga