Як чорні ріки білими схилами
Сльози солоні течуть.
Боляче ляснув по серцю крилами,
Сказавши: "Минуле забудь".
Кохання отруєне зрадою-зіллям,
Немає йому вороття.
Останні мої незграбні зусилля
Почати нове життя
Тебе сполохнули, і ти полетів...
Мій вільний, вродливий птах.
Від бурі та сказу моїх почуттів
Летів геть зрадливий птах.
Знаю він з іншою...
Жити прокльонами?
Серце не витерпить болю.
Кохання живе за своїми законами:
Тебе відпускаю на волю.
Як чорні ріки білими схилами
Сльози течуть із очей.
Перегорнули, забули, закрили ми
Книгу щасливих ночей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2010
автор: Марьяша