Твої зіниці виткані із подиву...І той подив чуттєвий,глибокий,ранить...Так необережно,але ранить прямо в сердечну зону ; без попередження.Непомітно вбиваєш мої клітини-спогади,а вони,як відомо,не відновлюються...
Твої очі мені не знайомі,але подив твоїх зіниць гріє мою душу.Душа часом бачила ті очі увісні,але мовчить,дурненька...
Рухи,погляд,солодкий присмак твоїх уст...дивимось додолу...діти...А серце вистукує ліричну мелодію...твої обійми,твої теплі закохані очі.
Будь зі мною поряд! Не йди! Ти мій...
Твої зіниці виткані із подиву...твого-мого подиву,моє кохання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222174
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.11.2010
автор: tamka