Нескорима душа у любові,
замовкають всі пекла...вогонь...
він палає багряно у скроні
від твоїх полум'яних долонь.
Я шепочу словами із раю,
я дивлюся на світ, наче Бог...
А в тобі серце вже догорає,
і до пекла, здається, лиш крок.
Відпустити тебе?- Не відпущу.
Можу тільки облити слізьми.
Нескорима душа, та пропаща...
загубилися в попелі ми...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2010
автор: Іванна Шкромида