На місто тихо опускався вечір
й у галасливій людській метушні,
він ніжно обійняв мене за плечі
й на крилах мрій зі мною полетів.
Вітали нас зустрічні перехожі,
всміхалися вогняні ліхтарі:
"Ти знаєш?Ми з тобою чимось схожі..."-
сказала я ,коли ми вже вгорі
над містом сонним тихо пролітали.
Ще де-не-де світилось у вікні...
Я відповіді навіть не чекала,
а вечір просто усміхнувсь мені.
Давно вже місто спить,химерні тіні
кидають одинокі ліхтарі.
У переплеті цих вогнів і ліній
іскриться серпик місяця вгорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221926
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.11.2010
автор: oksi