...ти самотній - повір моїм вигадкам просто зараз,
я ж бо знаю, що ти самотніший за всіх самотніх в цьому місті.
Колись і я відчувала себе самотньою,поки ми не зустрілись,
бо потім прийшло розуміння, що самотніших за тебе не буває.
Інколи тобі й самому здається,що ти зайвий в своїй самотності,
а мені здається, що ти відчуваєш себе зайвим завжди і всюди.
Твоя зайвість зі спини схожа на моє божевілля,
а моє божевілля багатьох засмучує і змушує класти хрест на мені-
отак я й живу досі, уся перекреслена й щаслива від цього.
Цікаво,а який ти колір обереш для свого хрестика на моєму тілі
і чи стану я від цього щасливішою хоч на одну квітку?
Ти такий самотній...( перекреслені особи тебе не тішитимуть),
як я люблю тебе за цю самотність і за свіжий хрестик.
Кошик з мріями геть переповнений,а я собі живу,
спостерігаючи за тротуарами,які затягнулись і стали нудними.
Куди ці тротуари ведуть натовп безликих мрійників,
чиї сліди швидко зникають і перестають зберігати тепло?
Я не хочу знати відповідь на це питання,бо ти не мрійник-
тобі не вдається уявити сплетіння самотності і божевілля.
Тобі не вдається повністю відректись від стандартності уявлень,
тому рука твоя так старанно малює хрест...так старанно.
Доведеться зникнути - наситилась кольорами до нудоти,
доведеться піти, ретельно шукаючи сліди на тротуарах,
доведеться, розумієш? ( а хочеться,щоб хтось постирав хрестики)
і тобі доведеться...доведеться бути самотнішим за усіх самотніх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221777
Рубрика: Верлібр
дата надходження 12.11.2010
автор: Biryuza