Промінням сонця в серці вибито – Тарас!
І ніби не простий, та ти посеред нас.
І усмішка твоя мені ще не знайома,
Але в моїй душі давно ти ніби вдома.
І ті слова, які так близько поруч з нами
Лягли сумбурними і вірними рядками.
Я точно знаю, серце в т́обі найдобріше.
Тому пишу тобі я вкотре щирі вірші.
В тобі щемить твоя щиро-душевна рана.
Я знаю, бо душа стражденна не обманна.
В мені також багато всяких є образ,
Та то таке… воно пройде. А серед нас
Повинно бути тільки-но людське терпіння.
Бо там де кривда є – нема порозуміння.
Тому кажу тобі з усім своїм теплом –
До справжніх почуттів тягнися напролом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221748
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2010
автор: Троянда Пустелі