Парк. Знов манить парк...
Самотній парк.. де блукає свідомість.
Там листя опале у попіл сплелось..
У попіл.. що знає вагомість.
Le vent de nostalgie співає пісні..
Співає пісні.. що лишились німими.
Забута лікарня самотній душі..
Цеглини... що впали пустими.
За мить. За віки.. там страх помирав.
Там страх помирав... Той страх висоти..
Із заходом сонця зникав між долоней...
Розімкнені очі... Окремі.. Чужі...
А потім знов падай.
Знов падай...
Пусті...
Я так й не навчила...
А ти...
Відпустив....
[Le vent de nostalgie - з франц. - вітер ностальгії/спогадів]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221721
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2010
автор: мелодія сонця