Не буває нічого вічного
Як у мареві втрачених снів,
Не буває нічого всесильного
В ілюзіях розбитих слів.
***
Глибокий вдих колючого отруєного пилу,
Й шматок розбитого ущент кришталю:
Це спогади про ту єдину милу,
Яку тепер вже не кохаю.
Згадаю я те відчуття бентежне,
Й струна в моїй гітарі обірветься,
Згадаю я твій погляд,той безмежний,
А з ним і моє серце розіб’ється.
Скалічене моє життя і шрам на тілі,
Як птах,що без крила одного,
Ще прагне знов злетіти,а вже не має цілі,
І падає без віри в себе самого.
Невже кінець?! Невже це все?!
Я не збагну,сиджу і плачу!!!
І вітер крила обірве,
І я для тебе вже не значу,
Нічого того,що колись,
Тепла і сонця,світла і любові,
Я ще любив тебе!!! Дивись!!!
Погасли сни всі кольорові...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2010
автор: Komaxa