Сповідь

Я  кохаю  тебе  ненавмисне,
Свіжим  ранком  так  шириться  повінь.
Я  росою  збираю  із  листя,
Шепочу  щироплинну  сповідь.

Я  кохаю  тебе  ненавмисне
Щовечірнім  небесним  тлінням,
Зустрічаю  тебе  на  обісті
Із  запаленим  сонця  промінням.

Я  кохаю  тебе  ненавмисне,
Розглядаю  крізь  подих  фіранки,
Твої  щирі  усмішки  намистом
Населяю  на  марення  ранків...

Я  кохаю  тебе  ненавмисне.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2010
автор: Slonik