Ти зранку,
Самотужки,
народив Цей День.
Спеленав печаллю,
зітканою сонним серцем,
наспівав неспіваних пісень,
домалював деталі
у світанку
пензликом Любові,
барвою тугИ
і зеленню здивованих
своЇх очей...
Затамувавши подих,
в дарунок Світу,
Сонце підштовхнув
зі звуками душі
сопІлками тонкими,
Чим, чиїсь губи надихнув
всміхнутися впівсили...
У відповідь тобі,
під надвечір"я,
народжуватиму Дощ:
сльози щастя на шклі,
хмар фіолетове ганчір"я
і вмитість всіх
Франківських площ...
Тобі...
Для того щоб
знову ти вдихнути міг,
переступаючи поріг
між Гранями
Себе...
Люби і Мрій!
Щоб завтра знову
засвітилось Сонце...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221346
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2010
автор: LaLoba