Дерева стоять голі й сумні,
Похнюплені і стривожені,
Чекають на білі кожушки,
Щоби прикрити свої зади.
Ось вже і зима на порозі
Й скоро ввійде до хати
Господинею суворою...
Що мені про неї сказати?
Розстеле білу ковдру,
Напустить під неї морозу,
Завісить вікна узорами,
А із сніжинок, витне штори.
На очі впадуть шори,
На вії, заметілі,
Під ноги ляжуть сніги,
Немов білосніжні шалі ті.
Завиють хуртовини,
Заграє в сріблі іній...
У казці опинимося ми,
В чарах і красі її пори .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221252
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.11.2010
автор: Макієвська Наталія Є.