Україно, моя люба!
Хай там що говорять,
Не продам тебе нікому
Й не зраджу ніколи.
Час років уносить воду,
Й все наче змінилось,
Але як? В свого народу
Пастці опинилась.
Нам не треба росіяна,
Німця чи поляка,
Ми тепер і самі ладні
Мати добивати.
Правду кажуть:
Українці – це на Україні,
А хохли – це там, де краще,
Хоч би й на чужині.
А я плачу.
Як так можна, мати покидати?
І не лиш чужой балакать,
А й своєй цуратись.
Й знайте, не державу люблю,
А люблю цю землю.
І шкода, що на найкращім
Панують нікчеми.
Але ми іще повстанем –
Українські діти,
І тоді ти будеш, мамо,
Кращою у світі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22113
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.02.2007
автор: lugree