Вони сиділи за столом
З бантами, круглими очима
Яскравий ранець за плечима,
І подив, й радощі кругом.
Навколо щастя щебетало:
Дитинство стало на порозі,
Була вже юність у дорозі
Але вони про те не знали.
Вони сиділи за столом –
Одна заплакана і тиха
Стрілою серце перше лихо
Проткнуло мов гнилим гвіздком.
А інша мовчки обіймала,
Знімала поглядом, мов дивом,
Весь біль. Припало горе пилом.
За руку впевнено тримала.
Сховалась юність за кутком.
Фата зими цвіла снігами,
І ось вони, щасливі мами,
Сидять за буковим столом.
За ароматним чорним чаєм
Розмова в’ється безтурботно
Але одна із них скорботно
Таблетки чаєм запиває.
Вона сиділа за столом.
Напроти – чашечка порожня
І серце тихо і тривожно
Гатило душу кулаком.
І все було таке простим
Ніхто не дав ріки підмоги -
Закінчилися дві дороги-
Лиш чашка на столі пустім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221129
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.11.2010
автор: asura_balata