А швидше за все ламаються почуття.
А швидше за все холоне ніжна довіра.
Коли мрієш стати частиною його буття,
А у відповідь байдужість. Повна зневіра.
І за шибкою нуртує вітер. Голосить.
Я знала це давно. Розум скандував…
Він пробачення ніколи не попросить.
Бо не зна, що словами сьогодні зламав.
І ні каплі образи – ми ж просто друзі,
Лише знайомі добрі. От, мабуть, і все.
Серце ниє, стискається з відчаю в тузі,
Та воно ж загартоване. Перенесе і це.
І не заплаче вже. Сліз давно вже нема.
І морозяно так. Інеєм ніби вкривається.
Воно не вірить, що буває на світі весна.
Чого ж стискається? Мрії не збуваються.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220939
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2010
автор: Ковтан Надія