Ми всі обляпані багнюкою брехні
Й не знаємо чи зможемо відмитись
І наші несповідані тяжкі гріхи
Нам знову дозволяють помилитись.
Тягар минулого, як вічні кайдани,
Так важко з ними по землі ходити.
За нами довжелезні ланцюги вини,
Яка нам не дає спокійно жити.
За гратами дозволеного живемо,
Думки давно втомилися мовчати.
По колу замкненому ми йдемо й йдемо:
Брехні багнюка може засмоктати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220818
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.11.2010
автор: Радченко