Травою ніжною я огорну твій легкий крок,
Росою чистою впаду в прим’ятий слід.
Світанок – це рапсодія для двох,
Хмільними чарами повитий білий світ.
Заграє перший промінь у саду,
Замерехтить в рясній росі світання.
Світанок – я туманом припаду
В обійми милого, у трепетне чекання.
В його долоні покладу чоло
І зашаріюсь, як мала дитина.
Світанок – о незміряне тепло,
Цілунками голубить нас невинно!
І я сльозою щастя затремчу,
Маленький страх душі омию.
Світанок сонцесяйную свічу
Дарує нам, як трепетну надію.
Я помолюсь: хай оминає нас жура,
Вогонь кохання грає в кожнім слові.
Світанок – вічна музика добра.
Світанок – це Елегія Любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22081
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.02.2007
автор: Морозенко