Народжена страждати все життя,
Йдучи по вулиці посеред ночі,
Вниз опускає свої очі,
А під ногами вже і не земля.
І байдуже ,що коїться у світі,
кому і як їй говорить: «привіт»,
підходить тихо і безшумно до воріт,
а там назустріч їй біжать вже діти.
і тільки це для неї значить щастя,
не гріє більше так ніщо,
як затишне сімейне тепло,
а решту всього вже додасться.
Дорослою вона себе ще не вважає,
І тихо у собі сумує за минулим,
Можливо іноді і трішечки похмурим,
а зараз цього всього вже немає.
Та час біжить нестримно швидко,
І зовсім скоро вдасться все забути,
Нові емоції і почуття відчути.
А поки що бере себе у руки,
Продовжує вставати в сьомій ранку,
Вдихає свіжість і любов світанку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220691
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2010
автор: notka