зіграймо з тобою у весну,
із криком птаха на світанні...
і,вийшовши з мого чудного сну,
прийдеш зізнатися в коханні.
фіалками знову устелиш дорогу
до наших мрій із чорно-білих снів.
з нічого збудуємо потроху
замок найміцніших втрачених надій.
хай позаздрять нам боги,
лиш ми тепер полинемо за хмари.
у пам"яті залишмо слід по цій весні,
залишмо їй ковток кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220688
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2010
автор: notka