Я сонцем собі випалюю очі,
Я ниткою губи собі зшиваю.
Та рветься ця нитка посеред ночі,
І сонце очей моїх не чіпає.
Я цвяхами вуха собі забиваю,
І штампом зневаги себе клеймую.
Та шкіра клейма цього не приймає,
А вуха ті цвяхи дощенту руйнують.
До себе мені немає діла,
Ноги об камені в кров розбиваю.
Я сам себе виганяю з тіла,
А тіло мене ніяк не пускає.
Ніяк я не можу цього збагнути:
Навіщо задарма життя проживати.
Та дайте ж повітрям мені дихнути,
Я падаллю більше не можу дишати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220620
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2010
автор: vovagos