Я — Деміург, таку маю вдачу
Внеси пожертву — отримуй долю на здачу
Побачиш, як я відмиваю з долоней
Рештки чисельних Армагедонів
Когось заспокою, когось можу злякати
Творю світи у будні, пекла — по святах
Я мрію у тиші, дихаю ще тихіше.
Займаю вільні ніші, куди ж ще?..
Торнадо й цунамі — мої дивовижі
Руйную швидко, за фахом, палаци й хижі
І храми, де роблять кумедію з драми
Акторки нові, члени партій — ті ж самі
Регіт та скрегіт. Вчора був лаунж,
сьогодні суворий брейк-біт
Завтра? Яке тобі треба завтра?
Замов в Моцарта реквієм, виклич на сцену автора
Вата у вухах. Спи, любий, не слухай
Ці сни готує поганий кухар. Навіть не нюхай
Сіль по пательні - ніч, небо і зорі. Саторі
Твій підпис кров'ю на договорі
Закладай душу, вкладайся грошима на мито
Вирішуй, кого сьогодні буде спожито?
Не знаєш, бідахо, як розв'язати ребус?
З середини назовні, в цикл. Почни пошук плацебо.
© Дмитро Барзілович, листопад 2010.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220610
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2010
автор: Дмитро Барзілович