Ти не тримай.Не муч.Не змушуй зрозуміти,
Що це було Що є. Що буде. Що прийде.
Не хочу згадувати. Вірити .Терпіти.
Бо десь там серце стукає живе...
Не хочу знати, чи ти дихаєш ще мною.
Чи ще чекаєш. Може,раптом, я прийду?
Можливо, плачу і вмираю за тобою?
Не дочекаєшся! Давно вже не люблЮ!
Не треба в мене ревність викликати,
Бо вже байдужа до твоїх очей.
Я що, і далі мусила чекати?
Не доживати днів, не виспати ночей???
Я що, як хтось спиватись мала?
І пачку в день, бо ти не подзвонив?
...та знаю, що потрібна,знаю,знаю!
Але ж якось це літо пережив??
Сміявся в очі. Ніби танцював.
Крутився поруч. Слідкував за мною.
Підходив близько. Й зразу утікав.
...відвертий одяг. І ти-весь. Без бою)
Щоразу іншу обіймавши,
Ти знав, що це мене пече.
Ніким не жив. Нікого не тримавши.
На ніч. На вечір. Як собі прийде.
А я постійно вибачала.
Так-так. Була тоді дурна.
Можливо, в погляді вмирала.
В обіймах мліла і жила...
Та, знаєш, якось це минуло.
Вернути все не намагайся.
Забула...так....таки забула...
ІДИ ПОДАЛІ Й НЕ ВЕРТАЙСЯ!!!:)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220514
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2010
автор: Never Say Never