Ти був неймовірно сильним.
Здавалося, ніщо не може похитнути твоїх могутніх рішень.
Слова - вікові каміння -
Лягали на душу могутніми рядами вправного зодчого.
Ти здіймав мене над світом однією рукою -
Легко, невагомо, немов я була янголом...
В одній пісні співалося, що "ми є не титани - ми люди".
А ти був тим титаном.
Атлантом, здатним тримати на своїх плечах небо і землю.
Але вміти тримати не означає втримати.
І ти не зміг.
Втратив...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220487
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2010
автор: Мія