...тролейбусна швидкість розтрощує залишки снів
і я обережно торкаюсь долонями ранку.
Відверте знущання над вами ( ну хто б її вбив?)
жбурляє мене, наче рибку... в осушену склянку.
Вдивляюсь у небо, а потім в яскравий асфальт
і хтось верещить про цілющість твердої оливи.
В моєму містечку нудьгує суворий алькальд-
збирає до купки *як я* чиїсь мрії хітливі.
По сходинкам весело котяться в вечір стрибки,
чекаю у гості тебе без запрошень всіляких.
Чомусь не приходиш (секунди,хвилини,роки)
і муха самотня закінчує казку без бляхи.
Дикунські кричалки і зашморг на шиї вождя,
а я божеволію, гасну в кінці ритуалу.
Прикраси і очі давно вже чомусь не блищать-
(мовчала б...о,краще б тоді я мовчала!)
Ховай своїх ідолів, скаржся на мене щодня,
*та хто ж її вб"є?*заспокойся,тварюко живуча!
Верзу нісенітниці,звикни до слова "дурня"
і муч(ай) мене, своїм щастям до сміху замуч(ай)!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219954
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2010
автор: Biryuza