Мої губи болять, бо сказали навіки :
"Прощай..."
і не згинуть пекучі, безкраї роз'ятрені рани.
Я поставлю на стіл твій гарячий улюблений чай.
І присяду на край... Щоби знову не впасти у яму.
Мої очі болять, бо змовчали останнє : "Не йди..."
Приховали солону, даремну і вічну сльозу.
Я чекаю лиш змін, і нової брудної весни.
Там недовго залишиться мучитись у цю сльоТу.
Мої руки сказали востаннє тобі : "Обніми..."
Я палала десь там... ти іди і мене не чекай.
Лиш в останніх і наших порепаних титрах рядки:
"Я люблю. Не забудь про свій чай. Прощай..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2010
автор: тепла осінь