Востаннє…

Мої  губи  болять,  бо  сказали  навіки  :
"Прощай..."
і  не  згинуть  пекучі,  безкраї  роз'ятрені  рани.
Я  поставлю  на  стіл  твій  гарячий  улюблений  чай.
І  присяду  на  край...  Щоби  знову  не  впасти  у  яму.

Мої  очі  болять,  бо  змовчали  останнє  :  "Не  йди..."
Приховали  солону,  даремну  і  вічну  сльозу.
Я  чекаю  лиш  змін,  і  нової  брудної  весни.
Там  недовго  залишиться  мучитись  у  цю  сльоТу.

Мої  руки  сказали  востаннє  тобі  :  "Обніми..."  
Я  палала  десь  там...  ти  іди  і  мене  не  чекай.
Лиш  в  останніх  і  наших  порепаних  титрах  рядки:
"Я  люблю.  Не  забудь  про  свій  чай.  Прощай..."

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2010
автор: тепла осінь