Оце сиджу та дИвлюсь на карафку,
Наповнену китайським чорним чаєм,
І відображення у склі мене лякає,
Бо бачу не себе, а зовсім іншу…
Тремтить люстерко від нічної тиші,
Бо в нім завмерли потойбічні тіні…
Я бачу не себе, а зовсім іншу,
Мене бентежить той холодний вимір.
Хоча наповнена гарячим чорним чаєм
І листя м’яти вводять в ностальгію...
Але інакша та мене лякає –
Тепер така холодна і не мріє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219557
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2010
автор: Atina Tenna