ЛистОпад врешті самоспопелився –
Перегорів крізь листопАд.
І тільки десь лунають геть не в лад
Три залпи запізнілого мисливця.
ЛистОпад відгорів – і порожнеча:
Ліси чорніють купками вуглів.
Їм сниться листя, попіл, журавлі
І всякі недосяжні людям речі...
У пустці вітрогонить холоднеча,
Збиває п’яти на сухій стерні.
Тремтять дерева, голі, мовчазні,
А небо їм спирається на плечі.
Вода спрозоріла. Якась недремна сила
Несе її за часом у весну...
Я виливаюсь в тишу навісну.
ЛистОпад стлів. А я чомусь лишилась...
11.11.08
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219483
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.11.2010
автор: Рені